До Львова завітав Президент Міжнародної Танцювальної Ради при ЮНЕСКО
15.03.2017, 17:46,
Уляна Шпуляр
1673
Вперше з офіційним візитом до Львова завітав Президент Міжнародної Танцювальної Ради при ЮНЕСКО (СID UNESCO), професор Алкіс Рафтіс.
Фото: Олександр Мазуренко
«Маємо сьогодні важливу місію та високопоставлених гостей у нашому місті. Хочу сказати, що Львів є дуже важливим містом для України, нам дуже приємно, що саме сьогодні пан професор є у Львові, тому що саме через Львів дуже багато людей пізнає Україну. Власне, зі Львова стартує дуже багато різних ініціатив, ми б хотіли крізь призму дуже конкретних цікавих проектів, які ми ще власне фіналізуємо сьогодні, показувати вже у найближчому майбутньому результати нашої якісної співпраці. У сьогоднішньому світі всі конкурують за емоцію, тобто насправді важливою є людина і та емоція, яку вона продукує. І якщо ми зможемо якісні гарні та емоційні речі запропонувати, то це стане дуже цікавим викликом і тим, чого сьогодні всі прагнуть. І я думаю, що нам спільно вдасться зробити декілька цікавих проектів», – зазначив Андрій Москаленко, заступник міського голови з питань розвитку.
«Це мій перший раз у Львові, я двічі був в Києві і один раз у Донецьку. І, звичайно, природньо, що наступне місто, куди я повинен був приїхати, це Львів», – зазначив Алкіс Рафтіс, президент Міжнародної Ради танцю при ЮНЕСКО.
Разом з міською радою Львова та Львівською секцією Міжнародної Танцювальної Ради при ЮНЕСКО доктор Рафтіс хоче винести на громадське обговорення питання про залучення танцівників до збереження танцювальної традиції як світового культурного надбання, а також створення сприятливих умов для розвитку танцювальної культури, підвищення освітнього рівня хореографів, сприяння обміну досвідом на міжнародному рівні, шляхом проведення Конгресу Міжнародної Танцювальної Ради при ЮНЕСКО у Львові. Призначення Конгресу – об’єднати в собі наукову конференцію, виставки та майстер-класи, неофіційні обговорення та інші заходи, що забезпечать співробітництво для танцювальної спільноти міста, а з ним і України.
Конгреси Міжнародної Танцювальної Ради при ЮНЕСКО є найчисленнішими заходами для фахівців у сфері танцю з усіх куточків світу. Участь в них – це завжди можливість продемонструвати свою роботу широкій аудиторії спеціалістів з теорії та практики танцювального мистецтва: викладачам, хореографам, дослідникам танцю, танцівникам та іншим фахівцям, чия діяльність пов’язана з танцем.
«І це бачиться дуже актуальним для Львова, як міста одночасно і традицій, і інновацій; міста, майбутнє якого все сильніше формує творча молодь. Адже танці – один з найпотужніших трендів творчої, культурної самореалізації молоді у світі. Крім того, яскраві прояви танцювальної культури (такі як Конгрес, або, наприклад, створення Музею Танцю) могли би стати додатковим фактором туристичної привабливості міста», – розповідають організатори.
Довідка
Міжнародна Танцювальна Рада (СID) при ЮНЕСКО заснована в 1973 році при штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі. Це наймасштабніша всесвітня неприбуткова організація, діяльність якої спрямована на збереження культурних здобутків та світових традицій у сфері танцю. СID визнає всесвiтнє значення танцю як мистецтва, високо оцiнюючи його роль в системi освiти, та постiйного об’єкту наукового дослiдження.
CID є єдиною офіційною організацією, яка об’єднує всі форми танців всіх країн світу, що визнаються Організацією Об’єднаних Націй з питань освіти науки і культури (ЮНЕСКО), та найбільш важливі міжнародні, національні та місцеві танцювальні організації. Її членами є найбільш видатні федерації, асоціації, школи, компанії та приватні особи в більш ніж 170 країнах.
Опираючись на основнi принципи дiяльностi ООН та ЮНЕСКО, CID не робить рiзницi мiж рiзновидами танцю – навпаки, без упереджень та прихильностей ставить акцент на рiвнозначну культурну цiннiсть кожного. Міжнародна танцювальна рада завжди вiдкрита до дiалогу з носiями танцювальної культури незалежно вiд нацiональностi, статі, релiгiйних, полiтичних вподобань, або соцiального положення.
З 2012 року членом Міжнародної Танцювальної Ради (CID) при ЮНЕСКО та офіційним представником України стала Українська Федерація Танців. Це громадська організація національного масштабу, яка з моменту свого створення в 2006 році несе місію розвитку людини через танцювальне мистецтво.
14 лютого 2014 року інструкторами Української Федерації Танців була заснована Львівська секція CID UNESCO.
У серпні 2017 року планується проведення міжнародного Конгресу спільно з Факультетом культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка.
До Львова завітав Президент Міжнародної Танцювальної Ради при ЮНЕСКО
середа15 березня, 2017
Вперше з офіційним візитом до Львова завітав Президент Міжнародної Танцювальної Ради при ЮНЕСКО (СID UNESCO), професор Алкіс Рафтіс, повідомила прес-служба Львівської міської ради.
«Маємо сьогодні важливу місію та високопоставлених гостей у нашому місті. Хочу сказати, що Львів є дуже важливим містом для України, нам дуже приємно, що саме сьогодні пан професор є у Львові, тому що саме через Львів дуже багато людей пізнає Україну. Власне, зі Львова стартує дуже багато різних ініціатив, ми б хотіли крізь призму дуже конкретних цікавих проектів, які ми ще власне фіналізуємо сьогодні, показувати вже у найближчому майбутньому результати нашої якісної співпраці. У сьогоднішньому світі всі конкурують за емоцію, тобто насправді важливою є людина і та емоція, яку вона продукує. І якщо ми зможемо якісні гарні та емоційні речі запропонувати, то це стане дуже цікавим викликом і тим, чого сьогодні всі прагнуть. І я думаю, що нам спільно вдасться зробити декілька цікавих проектів», – зазначив Андрій Москаленко, заступник міського голови з питань розвитку.
«Це мій перший раз у Львові, я двічі був в Києві і один раз у Донецьку. І, звичайно, природньо, що наступне місто, куди я повинен був приїхати, це Львів», – зазначив Алкіс Рафтіс, президент Міжнародної Ради танцю при ЮНЕСКО.
Разом з міською радою Львова та Львівською секцією Міжнародної Танцювальної Ради при ЮНЕСКО доктор Рафтіс хоче винести на громадське обговорення питання про залучення танцівників до збереження танцювальної традиції як світового культурного надбання, а також створення сприятливих умов для розвитку танцювальної культури, підвищення освітнього рівня хореографів, сприяння обміну досвідом на міжнародному рівні, шляхом проведення Конгресу Міжнародної Танцювальної Ради при ЮНЕСКО у Львові. Призначення Конгресу – об’єднати в собі наукову конференцію, виставки та майстер-класи, неофіційні обговорення та інші заходи, що забезпечать співробітництво для танцювальної спільноти міста, а з ним і України.
Конгреси Міжнародної Танцювальної Ради при ЮНЕСКО є найчисленнішими заходами для фахівців у сфері танцю з усіх куточків світу. Участь в них – це завжди можливість продемонструвати свою роботу широкій аудиторії спеціалістів з теорії та практики танцювального мистецтва: викладачам, хореографам, дослідникам танцю, танцівникам та іншим фахівцям, чия діяльність пов’язана з танцем.
«І це бачиться дуже актуальним для Львова, як міста одночасно і традицій, і інновацій; міста, майбутнє якого все сильніше формує творча молодь. Адже танці – один з найпотужніших трендів творчої, культурної самореалізації молоді у світі. Крім того, яскраві прояви танцювальної культури (такі як Конгрес, або, наприклад, створення Музею Танцю) могли би стати додатковим фактором туристичної привабливості міста», – розповідають організатори.
Довідка
Міжнародна Танцювальна Рада (СID) при ЮНЕСКО заснована в 1973 році при штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі. Це наймасштабніша всесвітня неприбуткова організація, діяльність якої спрямована на збереження культурних здобутків та світових традицій у сфері танцю. СID визнає всесвiтнє значення танцю як мистецтва, високо оцiнюючи його роль в системi освiти, та постiйного об’єкту наукового дослiдження.
CID є єдиною офіційною організацією, яка об’єднує всі форми танців всіх країн світу, що визнаються Організацією Об’єднаних Націй з питань освіти науки і культури (ЮНЕСКО), та найбільш важливі міжнародні, національні та місцеві танцювальні організації. Її членами є найбільш видатні федерації, асоціації, школи, компанії та приватні особи в більш ніж 170 країнах.
Опираючись на основнi принципи дiяльностi ООН та ЮНЕСКО, CID не робить рiзницi мiж рiзновидами танцю – навпаки, без упереджень та прихильностей ставить акцент на рiвнозначну культурну цiннiсть кожного. Міжнародна танцювальна рада завжди вiдкрита до дiалогу з носiями танцювальної культури незалежно вiд нацiональностi, статі, релiгiйних, полiтичних вподобань, або соцiального положення.
З 2012 року членом Міжнародної Танцювальної Ради (CID) при ЮНЕСКО та офіційним представником України стала Українська Федерація Танців. Це громадська організація національного масштабу, яка з моменту свого створення в 2006 році несе місію розвитку людини через танцювальне мистецтво.
14 лютого 2014 року інструкторами Української Федерації Танців була заснована Львівська секція CID UNESCO.
У серпні 2017 року планується проведення міжнародного Конгресу спільно з Факультетом культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка
Alkis Raftis, ingegnere, sociologo, manager, storico della Danza, specialista della Danza Greca antica e tradizionale. A partire dal 2003 il professor Raftis è Presidente del “Consiglio Internazionale della Danza” (CID) presso l’UNESCO a Parigi. Dal 1987 è Presidente della “National Dora Stratou Dance Theatre and Company” di Atene. Ha pubblicato piu di venti libri e oltre cento articoli sulla danza in diverse lingue, autore del portale www.orchesis-portal.orged è uno tra i massimi specialisti nella Sociologia della Danza.
Gentile professore, quanto è importante e perché salvaguardare le radici e le tradizioni storiche di un popolo?
Ciò che noi chiamiamo radici e tradizioni non è altro che la Storia della gente semplice. Viviamo in un mondo in cui le cose accadono troppo velocemente, i cambiamenti avvengono da tutte le parti, le informazioni ci inondano costantemente. Tutta questa cacofonia si deposita e ciò che resta alla fine è Storia. Il tempo finalmente decide ciò che è veramente importante, e per questo la Storia è molto importante. Poiché la Storia contiene sedimenti filtrati, essa è relativamente stabile. Più rapidamente il nostro mondo cambia più abbiamo bisogno di Storia per fornire un ancoraggio.
Come si è avvicinato alla Danza ed in particolar modo a quella popolare e folkloristica?
Ho iniziato intorno al 1980, ero semplicemente curioso di conoscere la Danza. Poi mi sono reso conto che la maggior parte dei libri sulla danza raccontavano semplicemente la vita di famosi ballerini (con un sacco di fotografie per riempire le pagine) ma non vi era alcuna teoria, niente di concretamente basato sulla ricerca, soprattutto sui secoli precedenti. Non ci sono stati veri storici della danza, solo amatori di danza che scrivevano le proprie visioni dell’arte coreutica. La Storia della Danza non faceva parte della Scienza della Storia. Allora io ho iniziato a ricercare fatti storici sulla danza avvenuti prima del 1900 nei vari paesi. Non sono folklorista, anche se ho fatto un sacco di ricerca sul campo, nei villaggi. Il Folklore non è una disciplina indipendente, fa parte della Storia Generale, è la storia di persone popolari. Cerco un senso nella danza, il mio motto è: “La danza è molto più di movimento”.
Come si combina e quale nesso intercorre tra la sociologia e la nobile arte della danza?
Ora, dopo 35 anni ci sono buoni storici della danza, c’è una bibliografia crescente, anche se pochissimi ballerini vogliono leggerla. La Storia della Danza è stabilita, ma la Sociologia della Danza è praticamente inesistente. Non riesco a spiegarlo, oggi non è difficile ottenere una visione ampia della danza in una data società. Si potrebbe dire che la Storia della Danza è insegnata nelle università, mentre la Sociologia della Danza no, ma anche la Medicina della Danza non è insegnata però ci sono molti medici specializzati in danza.
Ci illustri la fondamentale importanza e peculiarità della Danza tradizionale greca?
La Grecia è un paese molto “europeo”, anche se geograficamente si trova ai confini dell’Europa. A causa del dominio ottomano e di altri fattori rimase al di fuori degli sviluppi, così tante caratteristiche del passato sono state conservate fino al XX secolo, compresi gli aspetti sociali del ballo. In combinazione con il fatto che la Grecia ha la più ricca storia antica nella danza, è un paese con un interesse unico.
Come si può riconoscere una corretta e buona metodologia della ricerca applicata alla danza?
Non ci sono linee guida particolari che io vorrei proporre. Il mio consiglio è: “basta seguire la metodologia standard della scienza che hai scelto”. Quelli che affermano una metodologia particolare sulla danza mi sembrano sospetti.
Lo studio etnografico della cultura coreutica da cosa parte e come si sviluppa?
L’Etnografia si basa sull’intervistare le persone, discutere e parlare con la gente. Se sei un buon ascoltatore si può essere un buon etnografo. L’etnografia è la parte facile. Purtroppo la maggior parte dei ricercatori di danza si comportano come i giornalisti, cercano “news”, hanno la priorità del presente e del sensazionale. Essi dovrebbero studiare il passato e dovrebbero possedere una cultura molto ampia. La Danza dev’essere affrontata come qualsiasi altra area di studio, né più né meno. La danza è uguale alla religione, alla politica, all’economia o alla medicina. Andrebbe studiata con la stessa serietà ed intensità.
A suo avviso che ruolo gioco nella società odierna la didattica del ritmo e del movimento? Quanto è importante ascoltare il proprio corpo?
L’insegnamento del ritmo e del movimento SI, ascoltando il proprio corpo NO. Le scuole di danza insegnano solo movimenti del corpo, questo è un approccio molto povero alla danza. Dovrebbero dare più ore per la “cultura della danza”, per materie come: Storia della danza in generale, Storia della danza nello specifico (per la forma di danza che si pratica, come la danza classica, moderna, contemporanea, tango, sala da ballo, ecc.), Anatomia, Musica, Ritmo, Costume, Produzione di spettacolo ecc. D’altra parte credo che questo movimento di tornare verso l’interno di se stesso è andato troppo lontano. Milioni di persone vanno ai workshop e agli stage per imparare ad ascoltare il proprio corpo e la propria mente. Corrono in un vicolo cieco, diventano egocentrici e socialmente inutili. Dovrebbero fare il contrario: ascoltare gli altri. I buoni ballerini ascoltano gli altri – i loro compagni di danza, il loro pubblico, i loro concittadini – è lì che trovano l’ispirazione e la guida.
Per gli antichi greci cosa rappresentava la danza a livello culturale, che posto occupava nella vita quotidiana?
È come la democrazia, gli antichi greci l’hanno inventata e praticata in una forma pura, tanto avanzata che lei non può essere riprodotta dopo. Nessun’altra società ha posto la danza su un livello così alto. Possiamo immaginare, oggi, gli allievi di tutte le scuole che praticano la danza a ogni livello di istruzione (dal kindergarten fino all’università)? Possiamo immaginare i politici, i generali, i sacerdoti, i giudici che ballano in situazioni solenni? I soldati moderni che ballano prima e dopo la battaglia? I nostri autori teatrali che compongono la coreografia per ogni dramma, commedia o tragedia? Possiamo solo immaginare piccoli passi in questa direzione.
Attualmente com’è la situazione della danza in Grecia: presente e futuro?
Come sempre, la danza è molto forte in Grecia, la crisi economica è risultata anche positiva, ha portato sempre più persone a ballare. Il numero di scuole di danza è aumentato, il numero delle compagnie di danza moderna e i gruppi di danza popolare è costante. Non ci può essere nessun matrimonio senza una grande festa, con centinaia di ospiti e un sacco di danza greca. Ognuno dei 10.000 paesi (villaggi) o isole della Grecia tiene un Festival annuale in cui ciascuno balla in cerchio. La danza è una parte integrante della cultura greca sin dall’antichità attraverso i tempi attuali.
Da alcuni anni è Presidente del CID, di cui mi fregio di farne parte come Membro, quali sono le finalità del “Consiglio Internazionale della Danza” con sede a Parigi, per chi non conoscesse l’organizzazione?
Ci sono molti obiettivi, troppi per essere elencati qui, si dovrebbe esplorare il portale CID, esistono innumerevoli pagine da leggere, lì si trovano esattamente tutti gli argomenti. La mia politica è chiaramente espansionista, voglio più persone a ballare in ogni paese, gioisco con i numeri. Più gente balla e più significa avere maggiori scuole, più compagnie di danza, più festival, più tutto. Voglio che i media (giornali, TV, internet) prestino più attenzione alla Danza. Voglio che i governi dichiarino una politica specifica sulla danza. Io sono stufo che la Danza sia sempre marginale. Voglio che la Danza diventi uguale allo Sport (per importanza), che gli spettacoli di danza riempino gli stadi, che abbia delle multinazionali come sponsor, con i ministri dello Stato presenti alle manifestazioni, che le notizie della danza siano su tutte le pagine dei vari giornali: “come lo sport”. I professionisti della danza sono abituati alla miseria, non hanno mai sognato di guadagnare uguale alle stelle del calcio. Io non mi fermerò fino a quando la danza non sarà in parità con lo sport.
Che ruolo gioco nel CID l’Organizzazione delle Nazioni Unite per l’educazione, la scienza e la cultura?
Il nostro ruolo è di consulenza, cerchiamo di influenzare le decisioni prese ad un livello elevato. Questo è un processo lungo, alla gente si rizzano i capelli, ma non può essere altrimenti, se si desidera portare molti paesi a concordare hai bisogno di una grande quantità di tempo, fatica e conoscenze specialistiche.
Quanto è importante investire in Cultura per la crescita sia economica ma anche sociale?
La struttura sociale può essere divisa in tre parti: il settore pubblico, il settore privato e il settore del volontariato. Il settore del volontariato comprende la maggior parte delle attività culturali in qualsiasi paese in quanto è effettuata da organizzazioni non governative. Le statistiche mostrano che il terzo settore, chiamato anche la società civile, ha un tasso più alto di crescita e un tasso più alto di occupazione degli altri due. Il settore pubblico è in costante declino, il settore privato passa da una crisi all’altra, mentre il settore civile è in costante fioritura: la cultura è parte di esso. Se si sente artisti che si lamentano è perché non capiscono come funziona la società o non vogliono lavorare abbastanza per avere successo. Da quando ho assunto la presidenza del CID è cresciuta ad un tasso del 35% annuo.
Professore Lei ha scritto numerosi libri, trattati e saggi sull’arte tersicorea applicata, ha tenuto conferenze e simposi in materia, da dove trae il suo continuo “sapere” e la “curiosità” per tramandare tutto ciò ai posteri?
Sono stato in buone scuole, in un periodo in cui stavano fornendo una vasta cultura generale. Ci è stato insegnato seriamente greco antico e il latino, le lezioni di religione erano un’ora alla settimana, anche educazione civica e altre questioni che poi sono state sostituite da allora. Anche le questioni letterarie e scientifiche sono state avvicinate come cultura generale, non come pratici strumenti per il lavoro nel futuro. Il nostro ideale era di essere “uomini del Rinascimento”, acquisendo la più possibile conoscenza nel maggior numero di campi possibile. Ho deciso di specializzarmi nel ballo solo quando avevo quarant’anni. I giovani che vogliono imparare non dovrebbero essere spinti troppo presto a specializzarsi.
È anche presidente del Teatro “Dora Stratou” di Atene, un’istituzione unica al mondo con un suo originale Corpo di ballo. Ci parli di questo “museo vivente per le danze greche”? Un luogo incantevole di formazione e di ricerca…
È unico al mondo, perché è allo stesso tempo una Compagnia stabile di danza e di musica, una grande Scuola di danza, una Collezione di costumi da museo, una Casa editrice, un Istituto di ricerca e una Biblioteca con archivi estesi – il tutto a un livello elevato. La compagnia di danza è anche unica in molti modi. È molto grande per gli standard internazionali, 65 ballerini e 15 musicisti che fanno 100 spettacoli all’anno. In primo luogo, non ha mai avuto un coreografo o anche un insegnante di danza. In secondo luogo, tutti i suoi membri hanno un lavoro mattutino per guadagnare, molti sono insegnanti di danza nella nostra scuola o in altre scuole. In terzo luogo, ciò che presentiamo sul palco è il frutto di una lunga ricerca nei villaggi e negli archivi, si tratta di una riproduzione storica il più fedele possibile. Questo è il motivo per cui è chiamato “il museo vivente della danza greca”, noi siamo più un museo che un istituto artistico. Mi permetta, signor Olivieri, di aggiungere una quarta caratteristica: non mostriamo assolutamente i nomi dei danzatori. Il pubblico del nostro teatro non vede alcun nome all’entrata o nel programma – proprio come quando si entra in un villaggio che non si leggono i nomi dei suoi abitanti postati da qualche parte – riproduciamo la società del villaggio il più fedelmente possibile, sul palco e fuori dal palco.Non è sorprendente che ogni anno ci siano matrimoni tra ballerini, musicisti o allievi della scuola nostra? Il Teatro Dora Stratou è come un villaggio, una comunità di mille persone.
Per concludere un suo personale messaggio al “mondo della Danza internazionale” declinato in ogni stile e ogni disciplina coreutica?
La maggior parte dei ballerini che incontro sono dei rinunciatari, deboli di “cuore”, accettano che la loro arte sia inevitabilmente marginale. Vorrei convincerli che la danza è la più antica, la più dinamica, la più internazionale, in definitiva l’arte più completa. Dite loro di stare insieme, di unire le loro forze (non nel senso sindacale obsoleto) ma di fissare obiettivi alti come ottenere la stessa considerazione che nutre il mondo del calcio.
Petersburg which is considered as “the cultural capital” of Russia, it is difficult to surprise with various events in art and culture sphere. And at the same time, carrying out the 36th World Congress on Dance Research of the International Dance Council of UNESCO became the event which has surprised with such great scope and representation. Within several days, from October 30 to November 3, Interesting and fruitful scientific and creative contacts between figures of the dancing world from 20 countries at the congress took place. It was prominent point that the congress and its solemn opening took place in the beautiful building of absolutely new BorisEifmanDanceAcademy. And it really was the first international event of such level at the new educational institution of dance, the only of this kind in the world. As the organizers of the congress became the St. Petersburg section of the International Dance Council of UNESCO with support of BorisEifmanDanceAcademy and Dance Company ByeBye Ballet.
The program of the congress included the scientific and practical conference “World Dance Culture: Preservation of traditions, perspective on development”. Sections were working; round tables, master classes, video presentations, the gala concert of participants and guests of the congress were organized. Culturologists, art critics, known choreographers and teachers, specialists in dance therapy, filmmakers participated in work of the congress about dances, performers of all styles, directions and dance forms. The President of the International Dancing Council of UNESCO, Prof. Dr. Alkis Raftis who took part in work of the congresskindly agreed to meet and answer questions of the employee of our edition.
– Mr. Raftis, your organization is an expert in the field of dance culture and interacts with its representatives in various countries. What is for you a dance, and by what criteria you select his colleagues on dance art?
– We proceed from representation that art is not the exact science like physics or chemistry. Dance is a broad concept, and for us it has no special value to what style, direction, school or form it belongs. It is important that it was creative. There is, for example, figure skating, synchronized swimming, striptease. This is everything means dances. We can speak about classical, folklore, ball dances, but at the same time hip-hop, break and others is also dances. In other words, it is difficult to limit something to any framework. Sometimes it can be combined: both classical dance, and modern dance, and hip-hop.
– How your organization supports dance movement in the different countries?
– We don’t provide any material or other support as we are non-governmental and non-profit organization. We don’t organize festivals, competitions, master classes. We support ideas of scientific research in the field of dance culture, considering value of dance in the art world, its role in an education system. We are open for all approaches to dance culture, to its different manifestations as we reflect the principles of activity of the UN and UNESCO.
– What does the structure of the International Dance Council represent?
– Our organization is under construction as follows (draws the scheme). The General Assembly is at the head, then the President, the Executive Council consisting of 25 members. Our organization includes more than 700 collective members (federations, schools, companies, competitions, festivals, etc.) over 4,000 individual members (choreographers, teachers, art critics, administrators, etc.) in 155 countries. So we have offices in Moscow, Petersburg, Rostov, Novosibirsk and other cities of Russia.
– How you estimate the role of mass media in support of dance culture in the world?
We attach great value to editions in the field of dance. Actually all magazines which are issued in the world, are known to us. And we have considerable collection of the periodical press and books on dance art. We know also your Ballet Art Magazinewhich issues in English as well, being widespread and available to those who are interested in dance subject in the world. I can tell my personal point of view that it is useful. I think it is possible to expand information on dance culture in the different countries that, certainly, will promote its wider circulation.
ΑΛΚΗΣ ΡΑΦΤΗΣ – Την πολιτιστική, κοινωνική αλλά και πολιτική σημασία του χορού αναλύει στη συνέντευξη που παραχώρησε στη «Χ» ο καθηγητής Αλκης Ράφτης, πρόεδρος του Διεθνούς Συμβουλίου Χορού της UNESCO. Ο κ. Ράφτης, ο οποίος είναι ένας διεθνούς εμβέλειας επιστήμονας, βρέθηκε στην Κύπρο για να συμμετάσχει στο Συμπόσιο Λαογραφίας που διοργάνωσε ο Πολιτιστικός Ομιλος «Βασιλιτζιά» και μίλησε στη «Χ» για την τέχνη που αποτελεί βάλσαμο για τις πληγές των ανθρώπων, όπως χαρακτηριστικά είπε.
Με συσσωρευμένη εμπειρία 40 χρόνων στον τομέα, καταθέτει τις δικές του απόψεις και εισηγήσεις για το πώς πρέπει να αντιμετωπίζει η Πολιτεία το χορό, τον πολιτισμό και τις τέχνες ευρύτερα. Βασικό μήνυμά του είναι ότι ο πολιτισμός δεν πάσχει από έλλειψη κονδυλίων αλλά από έλλειψη πραγματικής πολιτικής βούλησης και προγραμματισμού από πλευράς των πολιτικών ηγεσιών.
Ξεχωριστή σημασία αποδίδει στην πολιτική χροιά του χορού, όπως αυτή εκφράζεται μέσα από την προσέγγιση λαών και κοινοτήτων σε χώρες και περιοχές που αντιμετώπισαν διακοινοτικά και άλλα συναφή προβλήματα στον κόσμο, μεταξύ των οποίων και η Κύπρος.
Ποιος είναι ο λόγος της παρουσίας σας στην Κύπρο;
Ηρθα στην Κύπρο προσκεκλημένος από τον Πολιτιστικό Ομιλο «Βασιλιτζιά» και τον πρόεδρό του Αντώνη Λαζάρου για να προεδρεύσω του συμποσίου που έχει διοργανώσει η «Βασιλιτζιά» για τη λαογραφία του παραδοσιακού χορού.
Πώς πήγε το λαογραφικό συνέδριο;
Είμαι πολύ ευχαριστημένος από τη συμμετοχή κατ΄ αρχάς επειδή ήταν παρόντες όχι μόνο οι άνθρωποι της «Βασιλιτζιάς» αλλά και υπεύθυνοι άλλων χορευτικών συγκροτημάτων από διάφορα μέρη της Κύπρου, οπότε ο διάλογος έγινε πολύ πιο ευρύς. Εκφράστηκαν διάφορες απόψεις, έπεσαν ιδέες στο τραπέζι και υπήρχε συναίνεση σε πολλά από τα θέματα. Το σημαντικό είναι ότι εκφράστηκαν και προβληματίστηκαν αυτοί οι άνθρωποι για το χορό.
Τι ακριβώς είναι το Διεθνές Συμβούλιο Χορού;
Υπάρχει μια ανώτατη οργάνωση για την κάθε τέχνη και την κάθε επιστήμη στην UNESCO που είναι η επίσημη οργάνωση. Το Διεθνές Συμβούλιο Χορού είναι η επίσημη ανώτατη οργάνωση για το χορό σε όλες τις χώρες του κόσμου και για όλα τα είδη χορού.
Εδρεύει στο Παρίσι στην UNESCO, οπότε εγώ έχω δύο γραφεία, ένα στο Παρίσι και ένα στην Αθήνα όπου είμαι πρόεδρος του Θεάτρου «Δόρα Στράτου». Εχω εκλεγεί πριν από 12 χρόνια και φέτος, στο τέλος του χρόνου υπάρχουν και πάλι εκλογές για την επόμενη τετραετία.
Το Διεθνές Συμβούλιο Χορού ιδρύθηκε το 1973, άρα φέτος γιορτάζουμε 40 χρόνια. Σήμερα έχουμε 6 χιλιάδες μέλη σε 160 χώρες του κόσμου και τα μέλη είναι κυρίως οι πιο μορφωμένοι, οι καθηγητές πανεπιστημίου, ερευνητές, άνθρωποι που έχουν γράψει βιβλία για το χορό, διοργανωτές μεγάλων εκδηλώσεων. Το Συμβούλιο έχει ανοικτές τις πόρτες σε κάθε επαγγελματία του χορού με την ευρεία έννοια.
Ποια θεωρείτε ότι είναι εν γένει η σημασία του χορού και του πολιτισμού στην εποχή που ζούμε και ποια πρέπει να είναι η ανταπόκριση της Πολιτείας; Η λογική της Τρόικας στην οποία κινούνται οι χώρες μας είναι ψαλίδι σε αυτές τις δαπάνες, οι οποίες δυστυχώς θεωρούνται περιττές.
Από την ελληνική εμπειρία φάνηκε ότι ο χορός, παρά την οικονομική κρίση, δεν περνάει κρίση. Ο κόσμος θεωρεί το χορό απαραίτητο και η Ελλάδα το απέδειξε αυτό. Ο Ελληνας δεν μείωσε τη δαπάνη του για το χορό καθόλου. Σε όλες τις σχολές χορού ο κόσμος συνεχίζει και στέλνει τα παιδιά του. Το ίδιο ισχύει και σε άλλες χώρες που επισκέπτομαι μέσω της UNESCO. Δεν υπάρχει κρίση στο χορό και αυτό είναι πολύ ενθαρρυντικό στοιχείο.
Σε ό,τι αφορά στην ανταπόκριση της Πολιτείας, σίγουρα οι περικοπές στις δαπάνες του πολιτισμού κατατάσσονται στις πρώτες. Αυτό όμως εμένα, με εμπειρία 40 χρόνων στο χώρο, δεν με τρομάζει καθόλου. Δεν πιστεύω ότι η υπόθεση χορός και πολιτισμός είναι κυρίως θέμα επιδοτήσεων. Πράγματι είναι αναγκαίες αλλά εγώ δίνω προτεραιότητα πρώτα στη φαιά ουσία, στο μυαλό, στην πρωτοβουλία, στη δουλειά και μετά στα χρήματα. Αυτοί που πέτυχαν στις τέχνες και στο χορό δεν ήταν αυτοί που είχαν τα πιο πολλά λεφτά αλλά αυτοί που δούλευαν πιο πολύ και πιο σωστά. Είναι μια ευκαιρία τώρα, αυτοί που αγαπάνε το χορό να επενδύσουν σε ιδέες και δουλειά και να μην τρομάξουν από τις περικοπές επιχορηγήσεων.
Φυσικά θα ήταν καλύτερα τα κράτη να διατηρήσουν τον πολιτισμό στις πρώτες τους προτεραιότητες…
Πρέπει να σταματήσει το ενδιαφέρον του κράτους να εκφράζεται μόνο σε λεφτά. Πρώτα το κράτος πρέπει να κάνει προγραμματισμό και να έχει μια σαφή πολιτική για την τέχνη, τον πολιτισμό και το χορό. Αυτό το πράγμα δεν υπάρχει και όσο δεν υπάρχει, τα λεφτά δίνονται με τρόπο που εμένα δεν με βρίσκει σύμφωνο. Οσο καλός και αν είναι ο τρόπος, από τη στιγμή που δεν υπάρχει πρόγραμμα, δεν μπορεί να υπάρξει αποτέλεσμα. Στη συντριπτική πλειοψηφία των χωρών του κόσμου δεν υπάρχει πρόγραμμα. Ισως είναι καλύτερα να εκμεταλλευτούμε την κρίση και να αρχίσουμε να ζητούμε πολιτική για το χορό αφού λεφτά δεν υπάρχουν. Να ζητήσουμε να μας πουν ποια είναι η πολιτική τους και να πούμε τις δικές μας απόψεις.
Ο πολιτισμός θέλει πρώτα απ’ όλα πλάνο, μυαλό, προγραμματισμό και μετά λεφτά.
Είναι ευκαιρία τώρα να βάλουν το μυαλό τους κάτω και σε συνεργασία με τους ανθρώπους του χορού να προτείνουν κάτι άλλο που δεν στοιχίζει.
Ο χορός δεν είναι τέχνη που διδάσκεται στα σχολεία. Πώς το σχολιάζετε;
Και στο λαογραφικό συμπόσιο έγινε σαφές ότι από το νηπιαγωγείο, ο χορός πρέπει να καλλιεργείται στα παιδιά. Δεν έχει πολιτική το κράτος και ο πολυδύναμος δάσκαλος δεν μπορεί να αντεπεξέλθει σ’ αυτό το ρόλο.
Υπάρχει πρόγραμμα της UNESCO που λέει να υπάρχει μια ώρα χορού σε κάθε βαθμίδα της δημόσιας εκπαίδευσης, από το νηπιαγωγείο μέχρι το πανεπιστήμιο. Δεν εφαρμόζεται όμως. Μπορεί το Υπουργείο Πολιτισμού και Παιδείας να το κάνει και είναι κάτι που δεν στοιχίζει πολλά. Αν βάλεις ένα δάσκαλο που δεν ξέρει χορό και πιθανώς δεν αγαπάει το χορό, καταστρέφεις και το μαθητή και το δάσκαλο και την ιδέα του χορού. Αν φέρεις κάποιον όμως που έχει αφιερώσει τη ζωή του στο χορό, προφανώς θα μεταδώσει αυτή την αγάπη στο παιδί. Και το παιδί θα αποκτήσει ένα εφόδιο. Δεν σημαίνει ότι θα γίνει χορευτής αλλά είναι ένα εφόδιο. Αυτό δεν χρειάζεται λεφτά αλλά βούληση και προγραμματισμό. Ο πολιτισμός πάσχει από προγραμματισμό, όχι από λεφτά.
Στην Κύπρο ο χορός είναι μια δραστηριότητα που εμπλέκεται στην πολιτικοκοινωνική διαδικασία της επαναπροσέγγισης Ελληνοκυπρίων και Τουρκοκυπρίων μέσα από δικοινοτικά συγκροτήματα και άλλες δραστηριότητες. Ποια είναι η άποψη σας γι’ αυτή την πολιτική χροιά;
Το εγκρίνω πάρα πολύ. Εμείς είχαμε πριν μερικά χρόνια το πρώτο δικοινοτικό συγκρότημα, το οποίο συναντάτο κρυφά και έκανε πρόβες. Τους πήγαμε στην Ελλάδα και έκλαιγε ο κόσμος από το γεγονός ότι χόρευαν μαζί τον καρτζιλαμά οι Ελληνοκύπριοι με τους Τουρκοκύπριους. Μετά εξελίχθηκε και με άλλα συγκροτήματα. Εμείς σαν UNESCO έχουμε κάνει παρόμοιες κινήσεις σε άλλες χώρες. Εχουμε αυτή τη στιγμή συγκρότημα στην Ιερουσαλήμ με Εβραίους, Χριστιανούς και Μουσουλμάνους, οι οποίοι κάνουν πρόβες για παλαιστινιακούς χορούς.
Φτιάξαμε επίσης στη Σερβία συγκροτήματα από όλες τις πρώην γιουγκοσλαβικές δημοκρατίες. Αυτοί είχαν σκοτωθεί μεταξύ τους και χόρευαν μεταξύ τους και έγινε πάταγος. Εχουμε διάφορες κινήσεις που στέλνουν το μήνυμα ότι μπορεί να υπάρχουν χίλια δυο προβλήματα, αλλά ο χορός είναι βάλσαμο για τις πληγές.
Ποια είναι η άποψή σας για τα διεθνή φολκλορικά φεστιβάλ, τα οποία γίνονται και στην Κύπρο;
Τα έχω βαρεθεί. Γίνονται εξήντα χρόνια και έχει πληθωριστεί ο θεσμός στο έπακρο. Πρέπει να συνεχιστούν αλλά με άλλη μορφή. Πρέπει να μεταλλαχθούν σε κάτι άλλο. Είναι πρωτόγονο και φτηνό θέαμα να μαζεύεις δέκα συγκροτήματα και να χορεύει το ένα μετά το άλλο. Είναι ένα ξεπερασμένος θεσμός. Είναι καλό ότι γνωρίζονται οι λαοί αλλά πρέπει να βρούμε άλλη φόρμουλα. Μπορεί να συνδυαστεί με μια αλληλογνωριμία για παράδειγμα. Μια ιδέα θα μπορούσε είναι να γίνεται ένα dance camp. Ή θα μπορούσε να συμμετέχει ο κόσμος στους χορούς, ώστε να είναι βιωματικά πλέον τα φεστιβάλ και όχι απλό θέαμα.
Professor Alkis Raftis meets students majoring in “Choreography” at Boris Grinchenko Kiev Univercity
Фото: Олександр Мазуренко
Фото: Олександр Мазуренко
Attualmente com’è la situazione della danza in Grecia: presente e futuro?
